Та насунулося грізне лихо — 22 червня 1941 року на країну Рад вчинили напад німецько-фашистські загарбники. На захист Вітчизни пішло понад 1600 цюрупинців. У лині створено винищувальний батальйон, який здійснював охорону військових об'єктів і підприємств. У зв'язку з наближенням фронту колгоспи Цюрупинська евакуювали на схід худобу і сільськогосподарський реманент.

10 вересня 1941 року  німецько-фашистські   війська окупували  Цюрупинськ За короткий час від рук гітлерівців загинуло 2160 мирних  жителів міста і сусідніх населених  пунктів.  2 тис.   військовополонених   радянських    солдатів   і  офіцері». За час окупації вороги вивезла до Німеччини 356 молодих цюрупинців.

С Трудящі піднялися на боротьбу проти ненависного ворога на території району протягом вересня 1941 року — лютого 1942 року діяв партизанський загін на "чолі з учасником громадянської війни О. Ю. Гірським і головою викопному Херсонської міськради депутатів трудящих О. К, Ладичуком. В окупованому місті діяла молодіжна підпільна організація «Юнармія» Члени організації — юнармійці О. 0. Фомін (керівник організації), О. Г. Бендорський, Л. П. Сергієнко, С. В, Пономаренко, В. В. ІІономаренко, С. М Проценко, В. М. Таран, М. І. Ясинський, Г. Т. Іванов. К. К. Глущенко, В. П. Фоміна та Б. О. Бабенко дали письмову клятву; ' «Ми. учні Цюрупинської середньої школи № 1 ім. С. М. Кірова, нині — підпільники-партизани Великої Армії народних месників, вступаючи в загін «Юної Армії», клянемося сміливо боротися а фашистськими окупантами за визволення Батьківщини»Юні патріоти писали і розповсюджували листівки, псували телефонио-телеграфний зв'язок, виводили З ладу техніку ворога, організували втечу військовопо-лонених, яких німецько-фашистські окупанти тримали у приміщенні школи. Після визволення Цюрупинська юнармійці продовжували боротьбу зі зброєю в руках у лаках Радянських Збройних Сил в боях на Дніпровській заплаві смертю хоробрих загинув розвідник Г. Т. Іванов. на польській землі ворожа куля обірвала життя кулеметника С. В. Пономаренка. Командир загону «Юнармія» О. О. Фомін у складі Донського козачого кавалерійського корпусу з боями пройшов шлях від Цюруписька до Австрії. Юнармійці нагороджені медаллю «Партизану Великої Вітчиз­няної ВІЙНИ», О. О. Фомін — 1 го ступеня, інші — 2-і о ступеня, а за бойові заслуги на фронтах — іншими орденами й медалями.

Визволили Цюрупинськ від фашистів 4 листопада І943 року бійці 87-ї гвардій­ської стрілецької дивізії під командуванням полковника К. Я. Тимчика з 13-го гвардійського стрілецького корпусу 2-ї гвардійської армії. Червоноармійці здійс­нили стрімкий наступ на місто не зі сходу. Де були споруджені міцні укріплення, а з півдня. Через бездоріжжя гвардійці на руках доставили до сусіднього села Костогризового полкову і дивізійну артилерію. Рантовий вогонь захопив фашистів зненацька. Багато ворожої техніки потрапило до рук червоноармійців, було взято у полон багато гітлерівці.

Проте бої в районі Цюрупинська на цьому не закінчилися. Ворогам вдалося утримати поблизу залізничної станції Цюрупинськ передмостове укріплення пло­щею близько 100 кв. км. Цей плацдарм мав велике стратегічне значення, бо він прикривав підступи до пониззя Дніпра  Плацдарм було укріплено чотирма рядами траншей 3 багатьма дзотами та бліндажами, які мали по (6—8 накатів рейок. 10 грудня 1943 року війська гвардійських 2-го механізованою та 13-го стрілецького корпусів  почали штурм передмостового укріплення. В ніч на 20 грудня впав останній, головний опорний пункт ворога. Над залізничною станцією замайорів червоний прапор.

    Навіки рідним став Цюрупинськ для багатьох його визволителів. Після закінчення чення війни в ньому оселилися М. І. Шевцов, 1. П. Саечкін, М. Ю. Бутін та інші. Вони й зараз живуть у місті, часто зустрічаються з молоддю, розповідають про дні героїчних  боїв.

на фронтах Великої Вітчизняної війни сотні цюрупинців проявили мужність і відвагу в бородьбі проти ворога і були нагороджені орденами й медалями Радян-ського Союзу повернулося до рідного міста близько 500 чоловік. їх імена викарбувані на гранітних плитах меморіального комплексу в міському парку. Там же, у двох братських могилах поховані "5,5 тис. бійців і командирів, які загинули в ра­йоні Цюрупинська. Б пам'ять про полеглих у боях за Батьківщину палає вічний вогонь. В селі Бубяй Шауляйського району Литовської РСР стоїть пам'ятник жи­телю Цюрупинська, гвардії рядовому П. Л. Литвинову. Виконуючи наказ команду­вання затримати наступаючих фашистів, він разом з товаришами протягом двох з половиною годин утримував позицію прицільним вогнем з автоматів. І атаки гітлерівців захлинулася. Але сім «тигрів» рушили проти відважних бійців. П. Л. Литвинов зв'язав кілька гранат і кинувся під головний танк. «Тигр» запалав, а інші повернули назад. За цей подвиг II. Л. Литвинову посмертно присвоєно звання Героя  Радянського Союзу.

У важких умовах довелося відбудовувати господарство. Окупанти завдали місту великої шкоди — пограбували підприємства і колгоспи, зруйнували при щеня школи, райвійськкомату, багато житлових будинків. Збитки, заподіяні фашис­тами, перевищували 10 млр. крб.1. Організаторами і керівниками трудящих у бо­ротьбі за відродження економіки міста були комуністи. З перших після визволення днів відновила роботу міська Рада депутатів трудящих.

Напружена праця незабаром дала перші настілки. На кінець 1944 року в місті розпочали роботу промкомбінат, винзавод, харчокомбінат. Без втрат зібрано уро­жай. 1945 року відновили діяльність міський радіовузол, районний будинок куль­тури.  У двох бібліотеках міста налічувалося понад 5 тис. книг.

Після переможного закінчення Великої Вітчизняної війни до рідного міста повернулися демобілізовані воїни. їм надавалася всіляка допомога: в районі було відремонтовано 509 будинків, де проживали солдатські сім'ї, надано матеріальну допомогу 452 родинам бійців, що загинули на фронті3. Держава надала колишнім фронтовикам довгострокові кредити па будівництво і ремонт жител, їм допомагали у  трудовлаштуванні.

Вчорашні воїни приступили до роботи. їх успішна праця сприяла тому, що колгосп ім. Цюрупи у жовтні 1945 року достроково виконав план хлібозаготівель. Вже 1949 року артіль ім. Котовського вийшла в число передових.

Труднощі поступово долали труднощі післявоєнного часу. В галузі сільської годарського виробництва ньому сприяло проведене 1950 року об'єднання пюрупинських  артілей  в одне велике господарство — ім.  Цюрупи. Партійна   організація артілі,  вміло поєднуючи політичну й оріанізаційно-господарську роботу, швидко. добилася дальшого піднесення виробництва. У 1954 році колгосп одержав високий урожай городніх культур: по 400 цнт огірків з га, по 108 цнт помідорів. Непоганих успіхів досягли й тваринники. 1958 року колгосп став учасником Всесоюзної сіль-ськогосподарської   виставки.   Наступного  року   на  базі  артілі   створено   радгосп «Цюрупииський» — велике   багатогалузеве    господарство,    за    яким    закріпле 6,2 тис. га землі, з них 640 га зайнято під садами і виноградниками.   Значного розвитку в господарстві  набуло тваринництво, насамперед   вівчарство.  Радгосп має винзавод.

Передових трудівників радгоспного виробництва знають далеко за межами району. Це — керівник першої у радгоспі ланки комуні       нок і ланкова Г. І. Пулинець (обидві нагороджені орденами Леніна і Трудового Червоного Прапора); знатний чабан Херсонщини П. П. Зелінський. За успішну працю у роки восьмої п'ятирічки його наго­роджено орденом Жовтневої Революції, він був деле-

тантом 24 з’їзду КП України.

Але економічна характеристика Цюрупинська з кінця 50-х років у все більшій мірі стала визнача­тися розвитком промисловості. У 1958 році розпоча­лося спорудження целюлозного заводу - сучасного підприємства високої технічної культури. Завод було оголошено всесоюзною ударною комсомольською будовою. Тут працювали представники багатьох братніх республік: росіяни й українці, білоруси й молдавани, казахи й латиші. Самовіддано трудилася на будові бригада бетонників, керована комуністом М. Ф. Федоровим — перша в районі бригада кому­ністичної праці.

15 грудня 1962 року колектив заводу провів до­слідну варку целюлози. Наступного року завод пер­шим в СРСР освоїв виробництво біленої целюлози а очерету, а ще через рік — з осики. У 1964—1965 рр. продукція його експонувалася на Виставці досягнень народного господарства СРСР. Колектив заводу нагороджений дипломами 1-го і 2-го ступенів, а 6 працівників—2 золотими, срібною і 4 бронзовими медалями виставки. Виробнича потужність заводу— 25 тис. тонн високоякісної відбіленої продукції на рік. В 1968 році розпочато будівництво другої черги заводу, де буде виготовлятися фільтрувальний папір для очистки моторного палива.

Підприємство першим у районі включилося у змагання на честь 50-річчя вста­новлення Радянської влади і вийшов переможцем, одержавши на вічне зберігання ювілейний прапор обкому партії та облвиконкому. До 1968 року 210 передовиків виробництва завоювали звання ударників комуністичної праці. Організатором зма­гання виступає партійна організація, яка налічує понад 180 комуністів. Не відстають і комсомольці. Свідченням їх трудового ентузіазму в ювілейний прапор райкому комсомолу, вручений заводській комсомолки на вічне зберігання за першість у зма­ганні на честь 50-річчя ВЛКСМ.

Целюлозники виступили заспівувачами змагання за гідну зустріч 100-річчя з дня народження В. І. Леніна, за дострокове виконання восьмого п'ятирічного плану. Вони домоглися підвищення продуктивності праці за роки п'ятирічки на 30 проц, виконали план до 20 грудня 1970 року, виробивши додатково МИ тонну високоякісної целюлози. Трудові успіхи у восьмій п'ятирічці кращого варщика целюлози О. В. Лукичова відзначені орденом Леніна, ветерана заводу С. Й. Коз-лона — орденом Жовтневої Революції. На честь XXIV з'їзду КПРС трудівники заводу достроково завершили будівництво нового цеху лігновуглецевих плит. Першу продукцію цех випустив 28 березня 1971 року, сировиною для неї стали відходи основного виробництва.

У Цюрупинську є також завод металовиробів, харчокомбінат з цехами кон­сервним і безалкогольних напоїв. 1969 року став до ладу молокозавод, який пере­робляє за добу 75 тонн молока. Комбінат побутових підприємств, що має свої філіали у всіх великих населених пунктах району, щорік збільшує обсяг послуг населенню. Є в Цюрупинську рибоводний завод, об'єднане господарство залізничного тран­спорту, автоколона,  річкова пристань,  риболовецька бригада, шовкобаза, кілька будівельних організацій. Таким став промисловий Цюрупииськ, на підприємствах якого працює - близько 1,2 тис. робітників (у довоєнні роки — 300). У місті діє 32 торговельні підприємства.

Цікава історія столітнього Цюруписького лісу, нині улюбленого місця відпо­чинку трудящих. У дореволюційний час тисячі гектарів рухомих пісків, що оточу­вали місто, наступали на ниви й виноградники, ховали під собою посіви і наса­дження. 1834 року царський уряд відпустив 5 тис. крб. для закріплення пісків. Але ці роботи обмежувалися лише насадженням шелюги й осокорів, тому великих наслідків не дали. Згодом пробували насаджувати дуб, ясен, березу, сосну, акацію, але вони приживалися лише частково, більшість зелених насаджень гинула. Широко, на науковій основі розгорнулися ці роботи лише за Радянської влади. особливо після того, коли у Цюрупинську організували Нижньодніпровську науково-дослідну станцію залісення пісків і виноградарства. Істотний внесок у розв’язання цієї проблеми доктора сільськогосподарських наук В. М. Виноградова, кан­дидата сільськогосподарських наук Д. П. Топогрицького, який вивів новий сорт швидкоростучої «тополі Топогрицького», та інших. Близько 45 тис. га лісів і вино­градників вирощено з їх допомогою на сипучих пісках. На станції створено чудову колекцію) винограду, яка налічує 1020 сортів. У 1070 році закладено нову колек­цію, де вже буде 1500 сортів винограду. До цюрупинських науковців часто приїздять вчитись їхні радянські, а також зарубіжні колеги. У вересні 1068 року тут було проведено науковий семінар для працівників лісу Азії, Африки і країн Латинської Америки. Влітку 1971 року на станції відбулася виїзна сесія ВАСГНІЛу по темі: «Залісення пісків Європейської частини СРСР.

У Цюрупииську у діє механізований лісгоспзаг. Працівника підприємства ланкову М.Г.Реуцьку за самовіддану працю нагороджено орденом Трудового Червового Прапора,

Трудівники міста готуються до гідної зустрічі 50-річчя утворення СРСР. Па тру­дову вахту за право носити звання колективу їм. 50-річчя СРСР стали робітники промислових підприємств. Оголошено конкуре-огдяд наочної агітації. Райком КП

України провів теоретичну конференцію на тему: «Утвореним і розвиток СРСР торжество ленінської національної політики». Міцніють дружні зв'язки трудящих Цюрушїнського району і Ачхой-Мартанійського району Чечено-Інгушської АРСР Чудові перспективи міста в дев'ятій п'ятирічці, На будівництво і розширення виробничих потужностей заплановано виділити 46 млн., крб. (у восьмій п'ятирічці освоєно 7 млн. крб.). Удвоє зросте випуск валової продукції. 1072 року завершиться спорудження другої і розпочнеться будівництво третьої черги целюлозного заводу, розпочато спорудження великого вантажного порту. До кінця п'ятирічки у місті З'являться завод силікатної цегли, рибокомбінат, торговельний центр, завершиться реконструкція цехів комбінатів харчового та побутового обслуговування. Набли­жається до кінця будівництво нових приміщень районної лікарні і поліклініки, палацу культури. Передбачено спорудження мосту через Дніпро і прокладення тролейбусної лінії.   ЩО   зв'яже місто з Херсоном.

Активно працює міська   Рада депутатів трудящих, що складеться з 55 чоловік.  Очолює виконком міськради   колишній  фронтовик,  учасник  визволення   Херсонщини   від фашистських   загарбників   0.   В. Лук'янов. При  Раді діє  6 постійних комісій. Витрати за бюджетом 1970 року становили 161,1 Крб.   З них па  впорядкування  використано 80   тис.    крб.    (на   1972   рік    заплано 125  тис),   на  розвиток   народної   освіти — 1,2 мли. крб. 1971 року на розвиток культури асигновано 20.6 тис. крб., охорони здоров'я— 57,4 тис,   карбованців.

В місті ведеться широке житлове будівництво. Поблизу целюлозного заводу виросли нові квартали сучасних багатоповерхових будинків, з'явилися нові ву­лиці. Незабаром, після закінчення спорудження дільниці газопроводу Херсон— Крим, жителі зможуть користуватися природним газом.

Добре поставлена у Цюрупинську справа охорони здоров'я трудящих. Діють лікарня на 150 ліжок, поліклініка з численними кабінетами, пропускна спромож­ність якої 300 чоловік на добу. (• протитуберкульозний диспансер. На околиці міста поблизу лісу, розташований протитуберкульозний санаторій ім. Фрунзе. На варті здоров'я населення стоять 48 лікарів і 119 чоловік з середньою медичною освітою. Діють 4 дитячі садки, ясла.

Молоді цюрупинці здобувають освіту у двох середніх і восьмирічній школах, в яких навчаються понад 2,5 тис. дітей. Діють снецшкола-інтерт, середня школа робітничої молоді, дитяча музична школа, дитячий будинок. 207 вчителів працюють у школах міста. 1 серед них немало справжніх майстрів педагогічної справи. Одна з найдосвідченіших вчительок Цюрупииська — В. М. Бедаіо за багаторічну працю нагороджена орденом Леніна. Н. М. Курінна відзначена орденом Трудового Черво­ного Прапора. Дзвенить дитячими голосами районний будинок піонерів. Працює ветеринарний технікум.

11 центрі Црупинська вимочить красива триповерхова споруда середньої школи № 1. Багата її історія. Заснована в Олешках понад 150 років тому, вона була третім навчальним закладом у Таврії. Один вчитель, двадцять учнів. Приміщення — підсліпувата хатина .Тепер це одна з найбільших шкіл у районі, де 02 вчителі навчають понад 1 тис. дітей. Колектив школи свято шанує і примножує кращі традиції, по праву гордиться здобутками навчального закладу.

Великого поширення набули нові форми роботи а молоддю і підлітками. Під час літніх канікул у місті діє комуна школярів ім. Цюрупи. Члени її вивчають радіо­справу, розшукують нові матеріали про О, Д. Цюрупу, листуються з сином видат­ного земляка, який подарував учням середньої школи № 1 цікавий документ: проект першої Радянської Конституції, на титульному листі якої О. Д. Цюрупа зробив напис:  «Моїм дітям — замість заповіту».

В дитячій спортивній школі загартовують своє здоров'я 250 учнів. З золоті, срібну і 2 бронзові медалі здобули протягом 1968—1970 рр. на республіканських змаганнях з веслування на байдарках О. М. Степанова, майстер спорту Т. М. Снєпольська, Т.   П.  Альохіна та   інші  цюрупинські  спортсмени.

У місті в будинок культури. 2 широкоекранні і 2 літні кінотеатри, меморіаль­ний музей О. Д. Цюрупи, 11 бібліотек, у т. ч. районна бібліотека для дорослих — заклад відмінної роботи.

Багата талантами цюрупинська земля. Це переконливо продемонстрували само­діяльні митці під час фестивалів, присвячених 50-річчю Радянської влади та 100-річ-чю з дня народження В. І. Леніна. З великою насолодою слухають любителі пісні виступи хорових колективів районної лікарці, санаторію ім. Фрупзе, кількох шкіл. Чудовий драматичний колектив створено і на целюлозному заводі. Місцеві аматори готуються до обласного фестивалю самодіяльного мистецтва на честь 50-річчя утворення СРСР.

Широке визнання в місті дістали «ленінські п'ятниці», на яких керівники партійних і радянських установ району зустрічаються з цюрупинцямими. Районний комітет партії, 39 первинних партійних організацій, які об'єднують 900 комуніс­тів і кандидатів у члени партії, великого значення надають формуванню комуністич­ної свідомості трудящих. Для цього при райкомі партії регулярно провадяться заняття шкіл партійного активу і лекторської майстерності. 33 комсомольські організації міста налічують 1760 членів ВЛКСМ. Передовик виробництва комсомолець Г. С.   Соколенко, робітник целюлозного заводу, був делегатом XVI з'їзду ВЛКСМ.

Влітку до цюрупинського причалу один за одним прямують швидкі річкові трамваї. Сюди їдуть туристи і відпочиваючі з різних місць Радянського Союзу.

Екскурсанти звичайно прямують до пам'ятника 0. Д. Цюрупі, встановлено!.) 1960 року на площі біля пристані (скульптор — І. Г. Шапко), знайомляться з експо­зицією музею, відкритого в будинку, де народився і жив О. Д. Цюрупа. На міському кладовищі поховані два його брати — М. Д. і Л. Д. Цюрупи які були в числі організаторів транспортування нелегальної літератури через Олександрію на початку XX ст. В радянський час М. Д. Цюрупа став заслуженим діячем науки, професором Московського інституту хімічного машинобудування ім. Менделєєва. Помер 1954 року в Цюрупинську. Л. Д. Цюрупа після революції працював на відповідаль­них посадах у народному господарстві. Помор 1933 року. Неподалік від них похо­вано талановитого російського винахідника Ф. А. Пироцького, який 1880 року збудував і випробував перший у Росії трамвай. Уродженцями Цюрупинська є російський радянський письменник К, Г. Кудієвський, скульптор   А. С. Шаталов.

Цюрупинськ став одним з улюблених місць відпочинку багатьох ленінградців;. москвичів тут в все, що потрібне для зміцнення здоров'я: щедре сонце, чисте повітря, прозора вода, п'янкий хвойний ліс, овочі, виноград, кавуни. З Цюру­пинська можна поїхати автодорогою до Краснознам'янського зрошувального кана­лу і на власні очі побачити, як Дніпрові води оживляють споконвічно ецраглі землі сонячної Таврії.

Трудящі Цюрупинська люблять своє зелене місто, гордяться його героїчним минулим і славетним сучасним, докладають усіх сил для того, щоб ще прекрасні­шим стало воно в майбутньому.